Каталог статтей

ПОНЯТТЯ ФІЛІЇ ТА ПРЕДСТАВНИЦТВА: ЇХ СТВОРЕННЯ, ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПРИПИНЕННЯ.

• філією є структурно відокремлена частина юридичної особи, що знаходиться поза межами розташування керівного органу юридичної особи та виконує таку ж діяльність (виробничу, наукову тощо), що й юридична особа в цілому. Філія має своє керівництво, яке підпорядковане керівному органу юридичної особи, і діє на підставі доручення, що отримується від відповідного керівного органу юридичної особи;
• представництво – структурно відокремлена частина юридичної особи. Представництво діє за межами знаходження юридичної особи від її імені. Діяльність представництва обмежується виключно представницькими функціями (укладання угод, здавання-приймання продукції тощо).

Особа, яку представляють, – це фізична або юридична особа, від імені та в інтересах якої представник здійснює юридично значущі дії. Представник – особа, уповноважена здійснювати юридично значимі дії від імені та в інтересах того, кого представляють. Представниками можуть виступати правоздатні та дієздатні юридичні та фізичні особи.

Оскільки філії та інші відокремлені підрозділи не є юридичними особами, довіреність видається не відокремленому підрозділу, а конкретній фізичній особі, як правило, директору філії.

ФІЛІЯ ЧИ ПРЕДСТАВНИЦТВО?

Спільні риси філій та представництв.

1. Філії та представництва розташовані поза місцем знаходження юридичної особи і не мають прав юридичної особи. Отже, вони не вправі від свого імені здійснювати ті чи інші дії, а можуть це робити тільки від імені юридичної особи, що їх створила.
2. І філії, і представництва не володіють необхідною для юридичних осіб мірою майнової відокремленості. Юридична особа наділяє їх майном, яке необхідне для здійснення ними діяльності. При цьому майно відображається не на самостійному, а на окремому балансі.
3. Інформація про філії та представництва має міститися в статуті юридичної особи, яка їх створила. Філії та представництва мають діяти на підставі положення про них, яке затверджується юридичною особою.
4. Керівники цих відокремлених підрозділів призначаються юридичною особою і діють на підставі довіреності.

Незважаючи на певну схожість, філії та представництва мають значні відмінності за характером виконуваних ними дій (функцій).

Філії вправі здійснювати всі ті дії (або їх частину), які здійснює відповідно до статутних документів юридична особа, яка їх створила. Наприклад, філія банку має право здійснювати банківські операції в межах, вказаних у Положенні про філію та на підставі дозволу, виданого банком. Зазвичай перелік таких дій визначається в Положенні про філію, але зрозуміло, що їх коло не може бути ширше, ніж коло дій, які має право вчиняти сама юридична особа.

На відміну від філій, представництва не вправі вчиняти фактичні дії, а їх правосуб’єктність обмежується лише юридичними діями – укладенням контрактів, захистом інтересів юридичної особи тощо. Так, на відміну від філії комерційного банку, його представництво не має права здійснювати банківську діяльність, а може лише представляти та захищати інтереси банку поза місцем його знаходження (наприклад, пропагувати послуги свого банку серед потенційних клієнтів, укладати угоди).

Отже, філія та представництво – це види відокремлених підрозділів, які відрізняються один від одного і створюються за рішенням органу управління юридичної особи. У законодавстві фактично не розрізняється статус різних видів відокремлених підрозділів. У чинному законодавстві досить детально визначено лише правовий статус філій, представництв та відділень банків.

ВІДКРИТТЯ ФІЛІЙ

Рішення про створення відокремленого підрозділу та затвердження положення про нього приймається зазвичай у формі:

• протоколу (якщо рішення приймається зборами учасників, дирекцією, правлінням тощо), або
• наказу (якщо рішення приймає директор, засновник одноосібно).

·         заповнену облікову картку встановленого зразка;

• рішення юридичної особи про створення філії;
• Положення про відокремлений підрозділ.

Філії, розташовані на території іншої територіальної громади, ніж юридична особа, також зобов’язані:

• зареєструватися як платники податків у відповідних органах державної податкової служби за їх місцезнаходженням;
• мати банківський рахунок;
• вести окремий облік своєї господарської діяльності, облік валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань, відображаючи їх в декларації про прибуток, затвердженій наказом ДПА України від 8 червня 1997 р. № 214.

Отже, філія стає самостійним платником податків, в тому числі податку на прибуток, тоді, коли вона знаходиться на території іншого села, селища, міста чи района у місті, ніж юридична особа. Закон про оподаткування також зобов’язує вказані філії вести окремий облік своєї діяльності та мати банківський рахунок.

Але необхідно звернути увагу на те, що до платників податків також відносяться філії, що мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс та розташовані окремо від юридичної особи у межах однієї територіальної громади, тобто в межах одного села, селища, міста, района у місті (п. 2.2.1 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України 19 лютого 1998 р. № 80, в редакції наказу ДПА України від 17 листопада 1998 р. № 552 (далі – Інструкція про облік платників).

Таким чином, для постановки на податковий облік філії мають у 20-денний термін після включення до ЄДРПОУ звернутися до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. Для цього необхідно подати такі документи:

• заяву за встановленою формою (№ 1-ОПП);
• завірену в нотаріальному порядку копію установчих документів юридичної особи;
• копію довідки за встановленою формою (№ 4-ОПП) про взяття на облік платника податків – юридичної особи;
• копію прийнятого юридичною особою рішення про створення філії;
• копію затвердженого юридичною особою положення про філію;
• копію довідки про включення філії до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Взяття філії на облік відбувається протягом 2-х днів після надходження заяви за встановленою формою та за наявності всіх вищезазначених документів.

Після взяття філії на облік орган державної податкової служби в 10-денний термін надсилає повідомлення про створення філії до того органу державної податкової служби, де перебуває на обліку юридична особа. Це відбувається у тому випадку, коли філія та юридична особа знаходяться на обліку в різних органах державної податкової служби.

Таке повідомлення надсилається й у разі:

• зміни місцезнаходження, що пов’язане зі зміною адміністративного району;
• включенням/виключенням філії до/із категорії великих платників податків (віднесення філії до категорії великих платників податків визначається за критеріями, встановленими Інструкцією про облік платників)

Відповідно до п. 2.2.2 Інструкції про відкриття рахунків при відкритті поточних рахунків філіям до установи банку подаються наступні документи:

1. заява на відкриття поточного рахунку встановленого зразка, підписана керівником філії та її головним бухгалтером (якщо немає бухгалтера – керівником);
2. копія довідки про внесення філії до ЄДРПОУ, засвідчена нотаріально або відповідним статуправлінням;
3. копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчена нотаріально чи органом, який видав свідоцтво;
4. копія належним чином оформленого положення про філію, засвідчена нотаріально чи органом, що створив філію (зборами учасників, дирекцією, правлінням, директором тощо);
5. картка з відбитком печатки та зразками підписів службових осіб філії, яким згідно з чинним законодавством та відповідними документами юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписування розрахункових документів;
6. клопотання юридичної особи про відкриття рахунку із зазначенням місцезнаходження юридичної особи, його ідентифікаційного коду, номера поточного рахунку та банку, в якому він відкритий, а також податкового органу, в якому юридична особа стоїть на обліку;
7. довідка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;
8. копії документів про взяття на податковий облік юридичної особи та філії, засвідчені податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;
9. копія страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування, засвідчена нотаріально або органом, що його видав, або уповноваженим працівником банку (якщо відокремлений підрозділ розташований на іншій території, ніж юридична особа, та здійснює розрахунки з оплати праці самостійно – копія страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію відокремленого підрозділу в цьому Фонді як платника соціальних страхових внесків).

Закон про оподаткування передбачає сплату консолідованого податку на прибуток, але це стосується юридичних осіб, які мають філії на території інших територіальних громад.

Відповідно до положень пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону про оподаткування, юридичні особи можуть сплачувати консолідований податок з урахуванням сум податку, сплаченого філіями. Юридична особа подає заяву про перехід на сплату консолідованого податку податковому органу. Ця заява подається податковим органам за місцезнаходженням як юридичної особи, так і її філій до 1 липня року, що передує року, з початку якого юридична особа переходить до сплати консолідованого податку.

Згідно з Правилами застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”, затвердженими постановою Верховної Ради України від 27 червня 1995 р. № 247/95-ВР, суб’єкти підприємницької діяльності, які мають філії, представництва, відділення тощо, що складають окремий баланс, консолідований прибуток визначають на підставі консолідованого фінансового звіту.

Консолідований прибуток юридичної особи являє собою загальну суму оподатковуваного прибутку юридичної особи та його відокремлених підрозділів. При цьому філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що складають окремий баланс, подають щоквартально за наростаючим підсумком юридичній особі для узагальнення та визначення консолідованого оподаткуваного прибутку декларацію про прибуток підприємства за встановленою формою.

Однак відповідно до ч. 2 п. 16.16 ст. 16 Закону про оподаткування у випадку, якщо сума податку юридичної особи, нарахованого за консолідованим балансом, менше суми податків, сплачених відокремленими підрозділами, таке перевищення з бюджету не відшкодовується.

ПРИПИНЕННЯ(ЛІКВІДАЦІЯ) ФІЛІЙ

Що стосується припинення діяльності філій та інших відокремлених підрозділів, то законодавство не приділяє регламентації цього процесу ніякої уваги. Якщо про право юридичних осіб відкривати відокремлені підрозділи принаймні зазначається в законодавстві (хоча цей процес й недостатньо регламентується), то про припинення діяльності, а тим більше про порядок припинення філій взагалі не йдеться. Лише п. "е” ст. 41 Закону про ГТ говорить про те, що питання реорганізації та ліквідації філій та представництв відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів АТ, чим підтверджується можливість такої реорганізації та ліквідації.

Виходячи з того, що законодавство не приділяє окремої уваги підставам і порядку припинення відокремлених підрозділів юридичних осіб, та проаналізувавши чинне законодавство, що стосується припинення діяльності юридичних осіб, можна виділити такі підстави припинення діяльності філій:

• рішення власника (приватне підприємство) чи відповідного, як правило вищого, органу управління юридичною особою (АТ, ТОВ) або органу, вповноваженого створювати відповідні юридичні особи. В акціонерних товариствах питання припинення діяльності філій, як і питання створення, є виключною компетенцією загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства (ст. 41 Закону про ГТ). У товариствах із обмеженою відповідальністю, наприклад, такі повноваження можуть бути надані виконавчому органу товариства (директору, дирекції) статутом або рішенням зборів учасників;
• рішення суду.

Припинення діяльності філій може відбуватися шляхом ліквідації та шляхом реорганізації.

Ліквідація передбачає повне припинення діяльності філії без правонаступництва, тобто без переходу її прав та обов’язків до інших відокремлених підрозділів.

Як правило, філія ліквідується за рішенням відповідного органу управління юридичної особи, уповноваженого на це статутом. Але може бути також і примусова ліквідація філій у разі:

• визнання банкрутом юридичної особи;
• закінчення строку дії ліцензії або її анулювання (якщо діяльність філії передбачає наявність ліцензії);
• якщо прийнято рішення про заборону діяльності філії чи самої юридичної особи через невиконання умов, встановлених законодавством;
• якщо суд визнає недійсними установчі документи і рішення про створення юридичної особи;
• на підставі рішення суду за поданням контролюючих органів у разі систематичного або грубого порушення філією чи юридичною особою законодавства (стосується господарських товариств).

Але ми приділимо увагу саме порядку добровільної ліквідації філій, тобто коли юридична особа з власної ініціативи бажає закрити філію, в тому числі коли з тих чи інших причин (неприбутковість, великі витрати на філію тощо) виникає така необхідність.

У цьому разі рішення про ліквідацію філії приймає відповідний, уповноважений на це орган управління юридичної особи. Його повноваження щодо ліквідації філій мають бути зазначені у статуті. Як правило, це вищий орган управління юридичної особи (збори учасників в ТОВ, загальні збори акціонерів в АТ тощо). Але іноді такі повноваження можуть бути делеговані виконавчому органу юридичної особи (директору, правлінню тощо), про що має бути зазначено у статуті чи окремому рішенні вищого органу управління.

Рішення про ліквідацію, як і про створення, філії оформлюється протоколом чи наказом.

Після цього юридична особа зобов’язана повідомити про ліквідацію філії за місцем своєї державної реєстрації шляхом внесення відповідних додаткових відомостей до своєї реєстраційної картки. В свою чергу орган державної реєстрації зобов’язаний у 10-денний термін подати відомості щодо ліквідації філії відповідному органу державної статистики та органу державної податкової служби за місцезнаходженням філії (п. 18 Положення про реєстрацію).

Також необхідно буде закрити рахунок філії у банку. Такий порядок регламентується Інструкцією про відкриття рахунків. Так, відповідно до п. 8.3 та п. 8.4 цієї Інструкції, для закриття банківського рахунку необхідно подати наступні документи:

• заяву власника про закриття рахунку (підписується керівником та головним бухгалтером юридичної особи і завіряється її печаткою);
• платіжне доручення про перерахування залишку коштів з рахунку філії (якщо такий є) на основний рахунок юридичної особи.

Наступним етапом буде зняття філії з податкового обліку, якщо вона перебуває на ньому. Зняття з обліку регламентується пунктами 8.1-8.4 Інструкції про облік платників. Для цього у 3-денний термін з дати прийняття рішення про ліквідацію філії в орган ДПС, де філія перебуває на обліку, необхідно подати такі документи:

• заяву про зняття з обліку філії як платника податків за ф. № 8-ОПП;
• оригінал довідки за формою № 4-ОПП;
• копію рішення про ліквідацію філії;
• ліквідаційну картку органів державної статистики.

Інструкція про облік платників також передбачає подання копії розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії, але у зв’язку з тим, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена необхідність утворення ліквідаційної комісії при закритті філії, застосування аналогії закону в цьому випадку ми вважаємо недоречним. Таким чином, подавати цей документ не потрібно.

У 10-денний термін з дня подання заяви за ф. № 8-ОПП необхідно скласти ліквідаційний баланс у формі річного звіту (на дату прийняття рішення про ліквідацію) та подати його для документальної перевірки органу ДПС. Така перевірка має розпочатися в місячний термін з дня одержання заяви.

Зняття філії з обліку в інших органах, що здійснюють контроль за сплатою податків, зборів, інших обов’язкових платежів, здійснюється за умови подання заяви про зняття з обліку, рішення про ліквідацію філії та проведення документальних перевірок зі сплати відповідних платежів. При цьому слід керуватися:

• п. 4.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 3 червня 1999 р. № 4-6;
• пунктами 3.9-3.11 Iнструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування України 26 серпня 1999 р. № 11;
• п. 3.8 Порядку справляння збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 3 жовтня 1997 р. № 4.

Відповідно до п. 3.4.2 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС від 11 січня 1999 р. № 17 (далі – Інструкція № 17), при ліквідації філії керівник юридичної особи зобов’язаний забезпечити здачу всіх печаток і штампів філії в орган внутрішніх справ за місцем реєстрації юридичної особи для знищення. Перелік документів, необхідних для проведення цієї процедури, міститься у п. 3.4.2 зазначеної Інструкції.

Також необхідно виключити філію з ЄДРПОУ. Це можна зробити тільки після здійснення всіх заходів щодо її ліквідації згідно із законодавством, а підставою для виключення буде рішення про ліквідацію філії. Орган, який прийняв рішення про ліквідацію філії, заповнює і в 10-денний термін подає до відповідного органу державної статистики ліквідаційну картку встановленого зразка (п. 18 Положення про ЄДРПОУ).

Порядок реорганізації філій також не регулюється чинним законодавством, але про можливість такого припинення відокремлених підрозділів все ж таки зазначається в п. "е” ст. 41 Закону про ГТ. Складність цієї форми припинення полягає в тому, що порядок ліквідації фактично можна простежити в законодавстві, а от щодо реорганізації як такої не знаходимо жодного слова й у підзаконних нормативних актах, що може викликати проблеми при здійсненні процедури реорганізації.

Реорганізація – це така форма припинення філій, при якій її майно, права та обов’язки переходять до іншого відокремленого підрозділу.

Необхідно зазначити, що переходу майна фактично не відбувається, оскільки його власником у будь-якому випадку залишається юридична особа. Тут йдеться здебільшо про фактичну, балансову передачу майна від одного підрозділу до іншого через видання юридичною особою внутрішніх розпорядчих документів.

Формами реорганізації юридичних осіб за національним законодавством є: злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення. Ці ж самі форми можуть також бути застосовані й до філій, але їх зміст, звичайно, буде іншим.

Так, злиття – це така форма реорганізації, за якої відбувається припинення діяльності однієї або декількох філій і їх права та обов’язки (активи та пасиви) переходять до новостворюваної філії.

При приєднанні відбувається припинення діяльності однієї або декількох філій, а їх права та обов’язки переходять до іншої філії, яка продовжує працювати, тобто нового відокремленого підрозділу не створюється.

Поділ передбачає припинення діяльності однієї філії та передачу її активів та пасивів в певних частинах двом або більше філіям, які утворюються в результаті реорганізації.

При виділенні утворюються одна або декілька філій, до яких у відповідних частинах переходять права та обов’язки філії, що існувала і продовжує існувати після реорганізації.

Перетворення як форма реорганізації по відношенню до філій має абсолютно інший зміст, ніж щодо юридичних осіб. Перетворення філії передбачає зміну її організаційної форми, внаслідок чого на її місці утворюється новий відокремлений підрозділ з передачею йому усіх активів і пасивів попередника (наприклад, відділення перетворюється на філію; філія перетворюється на представництво тощо).

Процедура реорганізації передбачає проходження тих же стадій, що і при ліквідації, а саме:

1. прийняття рішення про реорганізацію філії чи іншого відокремленого підрозділу (приймають ті ж самі органи, що і при створення та ліквідації);
2. повідомлення про реорганізацію філії органів державної реєстрації за місцезнаходженням юридичної особи;
3. переоформлення банківських рахунків (в залежності від способу реорганізації – закриття рахунку філії-попереднику, відкриття рахунку (-ів) правонаступнику (-ам) – п. 8.3, 8.4 та 2.2.2 Інструкції про відкриття рахунків;
4. внесення змін до ЄДРПОУ – ч. 2 п. 15 Положення про ЄДРПОУ;
5. внесення змін в облікову справу платника податків – пункти 4.17, 4.20, 7.1 Інструкції про облік платників;
6. заміна печаток та штампів – ч. 2 п. 3.1.4, п. 3.1.5, ч. 2 п. 3.1.11, п. 3.1.12 Інструкції № 17.

Але, як показує практика, через повну неврегульованість процедури реорганізації філій та інших відокремлених підрозділів доцільніше буде ліквідовувати існуючі філії та/або створювати нові – це забере менше часу та коштів.

Кобрін С. М.