СЛОВНИК
ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ
Абсентеїзм - нез'явлення
виборців на виборчі дільниці для здійснення акту голосування.
Адвокатура - добровільне
професійне об'єднання юристів, призначення якого полягає в наданні, у випадках
і в порядку, передбачених законодавством, юридичної допомоги громадянам та
організаціям.
Активне виборче право -
право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого
самоврядування.
Антидемократичний
державний режим - державний режим, за якого суттєво ускладнюються можливості
реалізації прав і свобод громадян, а реальна влада зосереджується в руках
неконтрольованої народом групи осіб або в руках однієї особи.
Батьківство - факт
походження дитини від певного чоловіка (батька).
Батьківські права та
обов'язки - особисті й майнові права та обов'язки, що їх закон надає батькам
(батькові й матері) для забезпечення належного виховання і матеріального
утримання дітей, а також захисту їхніх прав та інтересів.
Безпосередня демократія -
сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо
управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма
громадянами на референдумах, зборах тощо.
Вибори - процес, унаслідок
якого певна сукупність людей через голосування формує склад державного органу
чи органу місцевого самоврядування.
Виборчі цензи - сукупність
умов, відповідність яким є підставою для допуску громадян до участі у виборах.
Внутрішні функції держави
- державні функції, що здійснюються в межах даної держави і в яких виявляється
її внутрішня політика.
Гарантії прав та
обов'язків - засоби та умови, які забезпечують цілковите й неухильне здійснення
суб'єктивних прав та юридичних обов'язків суб'єктів.
Громадянин - особа, яка
перебуває у сталих юридичних зв'язках із конкретною державою, що знаходить вираження
саме в наявності відповідного громадянства.
Громадянство - необмежений
у просторі й часі правовий зв'язок особи з конкретною державою, який зумовлює
поширення на особу всіх конституційних прав та обов'язків.
Громадянське суспільство -
суспільство, в якому держава гарантує індивідам надійний захист усіх прав і
свобод людини, зокрема рівні можливості щодо підприємництва, участі в
політичній та інших сферах життєдіяльності суспільства.
Деліктоздатність -
закріплена в законі здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за
вчинене правопорушення.
Демократична держава -
держава, що базується на визнанні та втіленні в суспільну практику таких
принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм,
свобода й рівність громадян, реальність і невід'ємність прав людини тощо.
Демократичний державний
режим - державний режим, за якого реально забезпечується здійснення широкого
кола прав і свобод громадян, які мають реальні можливості впливати на
формування та діяльність державних органів.
Держава - особлива
політико-територіальна організація, що має суверенітет, спеціальний апарат
управління і примусу та здатна надавати своїм приписам загальнообов'язкової
сили для всього населення країни.
Державна мова - мова, що є
обов'язковою для використання в законодавстві, офіційному діловодстві,
судочинстві тощо.
Державний апарат - система
органів держави, які виконують управлінські функції.
Державний режим -
сукупність форм і методів здійснення державної влади.
Державний суверенітет -
повновладдя й незалежність держави, що полягають у її праві на власний розсуд
вирішувати свої внутрішні й зовнішні питання без втручання в них будь-якої
іншої держави.
Державні органи - державні
організації, наділені державно-владними повноваженнями й покликані здійснювати
від імені держави управлінські функції в суспільстві.
Державні підприємства -
державні організації, які здійснюють функції держави у виробничій сфері,
безпосередньо забезпечують виробництво матеріальних благ.
Державні символи -
встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні
знаки даної держави, в яких уособлюється її суверенітет, а в деяких випадках -
і певний історичний або ідеологічний зміст.
Державні установи -
державні організації, які здійснюють функції держави, пов'язані зі створенням
нематеріальних благ.
Діти - за сімейним правом
особи, що не досягли повноліття, а також особи, які, незалежно від віку, є
синами й дочками своїх батьків.
Договір житлового найму -
письмовий документ, укладений на підставі ордера між наймодавцем і наймачем
(громадянином, на чиє ім'я видано ордер), що передбачає правила користування
житлом, права та обов'язки сторін із утримання жилого будинку і прибудинкової
території.
Екологічна безпека - стан
навколишнього природного середовища, за якого забезпечується запобігання
погіршенню екологічної ситуації та виникненню небезпеки для здоров'я людей.
Екологічна експертиза -
вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів,
еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що базується на
міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних,
проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація й дія яких може негативно
впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я
людей, і спрямована на підготовку висновків щодо відповідності запланованої чи
здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону
навколишнього природного середовища, раціональне використання й відтворення
природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Екологічне право - система
правових відносин, якими регулюються суспільні відносини з охорони
навколишнього природного середовища і раціонального використання природних
ресурсів (екологічні відносини).
Екологічне правопорушення
- протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що порушує встановлений в Україні
екологічний правопорядок.
Екологічні права та
обов'язки громадян України - система юридично закріплених за громадянами
повноважень та зобов'язань в екологічній сфері.
Житлове право України -
сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами
та громадян із державними та громадськими організаціями у процесі реалізації
конституційного права людини і громадянина на житло.
Житловий фонд (державний)
- сукупність жилих будинків та інших жилих приміщень, що знаходяться у
власності місцевих Рад народних депутатів, державних підприємств, установ,
організацій і призначаються для проживання людини і громадянина.
Житловий фонд
(громадський) - сукупність жилих будинків та інших жилих приміщень, що належать
колгоспам, іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілкам та
іншим громадським організаціям.
Житловий фонд будівельних
кооперативів (ЖБК) - сукупність жилих будинків, що належать житлово-будівельним
кооперативам і призначаються для проживання членів ЖБК.
Житловий фонд
(індивідуальний) - сукупність жилих будинків (приміщень), що знаходяться в
особистій і приватній власності.
Закон - акт законодавчого
органу влади (парламенту), який має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових
актів.
Законність - правовий
режим точного й неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у
всіх сферах державного й суспільного життя.
Злочин - суспільне
небезпечне, протиправне, винне й карне діяння, яке завдає чи може завдати суттєвої
шкоди певним суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом.
Зовнішні функції держави -
державні функції, що здійснюються в процесі спілкування держави з іншими
державами та міжнародними організаціями і в яких виявляється зовнішня політика.
Імпічмент - усунення
Президента з поста на основі прийнятого парламентом за спеціальною процедурою
рішення про його обвинувачення в учиненні державної зради або іншого злочину.
Конституційні принципи
правового статусу особи -відображені в Конституції головні ідеї, покладені в
основу вмісту й умов реалізації прав та обов'язків людини в державі.
Конституціоналізм - 1)
політична система, що спирається на конституцію, конституційні методи
управління; 2) науковий напрям, у межах якого досліджуються конституційні
проблеми.
Конституція - основний
закон держави, в якому регламентуються найважливіші відносини у сферах
державного устрою, організації та функціонування органів держави, правового
статусу особи.
Конфедерація - форма
державного устрою, за якої держави створюють об'єднані органи для досягнення
конкретних цілей (наприклад, військові) за збереження в інших питаннях
цілковитої самостійності.
Материнство - правове
становище жінки у зв'язку з народженням, утриманням і вихованням дітей.
Механізм держави - система
державних організацій, які забезпечують реалізацію функцій держави.
Місцеве самоврядування -
право певної територіальної громади (мешканців села, кількох сіл, селища або
міста) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції й
законів України.
Монархія - форма
державного правління, за якої вища державна влада зосереджується (повністю або
частково) в руках однієї особи - монарха й передається як спадщина
представникам правлячої династії.
Напівпрезидентська
(змішана) республіка - форма республіканського правління, за якої президент
обирається народом, але парламентові надаються певні повноваження щодо контролю
за діяльністю президента під час формування уряду та здійснення виконавчої
влади.
Народ - населення певної
країни.
Народний суверенітет -
повновладдя народу, здійснення ним своєї невід'ємної та неподільної влади
самостійно й незалежно від будь-яких інших соціальних сил.
Народність - спільність
людей, які проживають на одній території, поєднані спільною мовою,
особливостями психічного складу, культури і способу життя та іншими загальними
цінностями, що закріплені у звичаях, традиціях та інших соціальних нормах.
Населення - сукупність
людей, що проживають на певній території, здійснюють свою життєдіяльність у
межах адміністративної чи політичної одиниці.
Національна безпека - стан
захищеності життєво важливих інтересів особи, держави й суспільства від наявних
і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.
Національний суверенітет -
повновладдя нації у вирішенні всіх питань свого національного життя аж до
реальної можливості створення самостійної національної держави.
Нація - спільність людей,
які проживають на одній території, зв'язані загальними економічними
відносинами, спільною мовою, культурою, одним законодавством, національними
інтересами, митними кордонами та іншими ознаками.
Необмежена (абсолютна)
монархія - монархія, в якій влада монарха ніким і нічим не обмежується, тобто в
країні немає ні органів, ні законів, що могли б певною мірою змінити чи
знехтувати волю монарха.
Норма права-формально
визначене, сформульоване чи санкціоноване державою загальнообов'язкове правило
поведінки загального характеру, реалізація якого забезпечується державним
примусом.
Нормативно-правовий акт -
офіційний письмовий документ компетентного державного органу, в якому
закріплюються правила поведінки загального характеру, що забезпечуються
державним примусом.
Нотаріат - система органів
і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати безперечні права й
факти, що мають юридичне значення, а також виконувати інші нотаріальні дії з
метою надання цим правам і фактам юридичної вірогідності.
Обов'язок (юридичний) -
передбачені правом міра й вид необхідної поведінки суб'єкта.
Ордер на жиле приміщення -
письмове розпорядження на заселення; жилого приміщення, що видається на
підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування чи
місцевої державної адміністрації. Є єдиною підставою для заселення в надане
жиле приміщення, видається лише на вільне жиле приміщення, має чітко встановлену
форму.
Особа - людина як суб'єкт,
що має індивідуальні інтелектуальні та інші ознаки й усвідомлює себе членом
спільності таких же суб'єктів.
Парламентарна
(конституційна) монархія - монархія, в якій влада монарха в усіх сферах
здійснення державної влади суттєво обмежується; йому надаються лише формальний
статус глави держави й виключно представницькі повноваження.
Пасивне виборче право -
право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та
місцевого самоврядування.
Первісне стадо - об'єднання
окремих людей та їх груп для спільного полювання, спільного проживання,
спільного добування і споживання їжі, інших засобів до існування.
Первісний лад -
суспільно-економічна формація, певний тип суспільства, що характеризується
колективною формою об'єднання людей, які спільно виробляли примітивні знаряддя
праці, засоби до існування, де панували колективна власність і суспільна влада.
Розглядають дородову (група людей, первісне стадо) і родові спільності людей.
Підзаконний акт - акт
компетентного державного органу, що видається на підставі й на виконання
законів.
Підприємницька діяльність
- самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик діяльність суб'єкта з
виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і заняття торгівлею з
метою одержання прибутку.
Плем'я - спільність людей
у докласовому суспільстві, що складалася з декількох родів, які мали багато
спільних рис та інтересів: загальний діалект мови, однакові звичаї та релігійні
культи, загальну територію для полювання і проживання, загальне ім'я і т. ін.
Податки - обов'язкові
платежі, що їх сплачують юридичні особи та населення до бюджету в розмірах і в
строки, передбачені законом.
Поділ влади - модель
побудови державного апарату, згідно з якою влада в державі має поділятися між
законодавчими, виконавчими та судовими органами. При цьому кожна з влад повинна
бути незалежною від інших і водночас їм підконтрольною, що має на меті
виключення можливості концентрації влади в руках одного органу.
Право - система
загальнообов'язкових правил поведінки, що встановлені чи санкціоновані державою
і забезпечуються її примусом.
Правова держава - держава,
в якій панує право, де діяльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється
на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за
свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою
за результати своєї діяльності.
Правова поведінка - передбачена
нормами права соціальне значуща поведінка індивідуальних чи колективних
суб'єктів, що контролюється їхніми свідомістю і волею.
Правовий статус особи -
сукупність закріплених у законодавстві прав, свобод, обов'язків громадян і
гарантій їх здійснення.
Правовідносини -
специфічні суспільні відносини, учасники яких виступають як носії прав та
обов'язків, установлених нормами права.
Правоздатність -
передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні
обов'язки.
Правомірна поведінка -
суспільне необхідна, бажана й допустима, під кутом зору інтересів
громадянського суспільства, поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів,
що полягає у здійсненні норм права, гарантується та охороняється державою.
Правоохоронні органи - органи,
що їх держава наділяє компетенцією охорони суспільних відносин, урегульованих
правом.
Правопорушення - суспільне
небезпечне, шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатної особи, що за
нього може бути накладене покарання чи стягнення.
Правопорядок -
відповідність суспільних відносин приписам норм права.
Правосуб'єктність -
здатність бути суб'єктом права (учасником правовідносин).
Представницька демократія
- сукупність форм організації державної влади, за якої певні важливі рішення
щодо управління справами суспільства й держави виносяться виборними установами
(парламентами, муніципалітетами тощо).
Президентська республіка -
республіка, в якій повноваження глави держави, а в деяких випадках і глави
уряду, належать президентові, який обирається непарламентським способом
(громадянами держави) і формує уряд, що не несе відповідальності перед
парламентом.
Приватизація державного
житлового фонду - відчуження, тобто безоплатна передача чи продаж із державного
житлового фонду у власність громадянам України жилих квартир чи приміщень, що
вони займають, а разом із ними - господарських споруд, що до них належать.
Приватизація здійснюється через:
безоплатну передачу громадянам квартир (будинків) із розрахунку санітарної
норми - 21 кв. м
загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю;
продаж надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, які
мешкають у них або перебувають на черзі з поліпшення житлових умов.
Проступок - діяння, що
порушує приписи норм права, але не сягає рівня суспільної небезпеки,
притаманного злочинам.
Республіка - форма
державного правління, за якої вищі державні органи обираються населенням або
формуються загальнонаціональним представницьким органом влади.
Референдум - голосування
населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або його певної частини
(місцевий референдум) із метою вирішення найважливіших питань суспільного
життя.
Рід - первинний
виробничий, соціальний та етнічний колектив людей у докласовому суспільстві, що
засновується та існує здебільшого на кровно-родинних зв'язках.
Система права - внутрішня
організація права, що полягає в єдності й погодженості правових приписів певної
держави.
Сімейне право - сукупність
правових норм, які регулюють особисті й пов'язані з ними майнові відносини
громадян, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї.
Сім'я - первинна клітинка
громадянського суспільства, в якій реалізується дітородна, виховна та інші
функції суспільного життя; союз людей, оснований на добровільному й
рівноправному шлюбі.
Соціальна держава -
держава, зорієнтована на здійснення широкої та ефективної соціальної політики,
яка має втілюватись у реальності прав людини й громадянина, в існування
доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров'я, соціального
забезпечення, у підтримку малозабезпечених прошарків населення тощо.
Соціальні норми - правила,
які регулюють поведінку людей у суспільстві.
Суб'єктивне право (право
громадянина) - передбачена певною нормою права можливість суб'єкта поводитися
певним чином.
Суспільна влада -
управління справами первинної спільності (роду, фратрії, племені), що
здійснювалося всіма дорослими членами на загальних зборах, радах старійшин.
Повсякденне керівництво покладалося на старійшин, військових вождів, ведучих на
полюванні.
Суспільний порядок -
порядок у суспільстві, який відповідає вимогам усього комплексу соціальних
норм.
Суспільство - форма
життєдіяльності людей, що склалась історично й відокремилась від навколишньої
природи.
Унітарна держава - єдина
централізована держава, що не має у своєму складі державних утворень і
територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (області,
райони, провінції тощо).
Федерація - держава, до
складу якої входять кілька державних утворень (суб'єктів федерації).
Форма держави - комплексне
поняття, яке характеризує державу щодо форми правління, форми державного устрою
та державного режиму.
Форма державного правління
- порядок організації вищих державних органів, що визначає їхні структуру,
компетенцію та взаємодію.
Форма державного устрою -
порядок територіального поділу держави, взаємовідносин її складників між собою
й державою в цілому та відповідної організації державних органів.
Фратрія - братство двох і
більше племен, що характеризується розширенням взаємних зв'язків між родами.
Функції держави - основні
напрями діяльності держави, в яких втілюються її сутність і соціальне
призначення.
Шлюб- юридично оформлений
добровільний, вільний та рівноправний союз чоловіка й жінки, що породжує їхні
взаємні права та обов'язки, спрямовані на створення сім'ї, народження й
виховання дітей.
Юридичні (спеціальні)
гарантії - правові засоби (юридичні норми та інститути), покликані
забезпечувати реальність прав та обов'язків особи.
Юридичні факти - конкретні
життєві обставини, з якими норми права пов'язують настання юридичних наслідків
у вигляді виникнення, зміни чи припинення правових відносин.
Кобрін С. М.
|