Каталог файлів

вул. Липовенко, 17, м. Алчевськ, Луганська обл. Україна, 94213

ПОЗИВАЧІ: Павлюк Костянтин Леонідович,  

що мешкає: вул. Леніна, б.60, кв.3 та кв.4

м. Алчевськ Луганська обл.,

Україна, 94220

Засоби телефонного зв’язку та електронної пошти не відомі.

що діє в своїх інтересах та в інтересах:

Кучіної Світлани Миколаївни,

що мешкає:вул. Леніна, б.60, кв.5

м. Алчевськ Луганська обл.,

Україна, 94220

Засоби телефонного зв’язку та електронної пошти не відомі.

Волкової Любов Дмитрівни,

що мешкає:вул. Леніна, б.60, кв.7

м. Алчевськ Луганська обл.,

Україна, 94220

Засоби телефонного зв’язку та електронної пошти не відомі.

Позднякової Тетяни Анатоліївни,

що мешкає: вул. Леніна, б.60, кв.8

м. Алчевськ Луганська обл.,

Україна, 94220

Засоби телефонного зв’язку та електронної пошти не відомі.

Шеремет Ірини Анатоліївни,

що мешкає:вул. Леніна, б.60, кв.11

м. Алчевськ Луганська обл.,

Україна, 94220

Засоби телефонного зв’язку та електронної пошти не відомі.

Гончарові Петра Павловича,

що мешкає: вул. Леніна, б.60, кв.28

м. Алчевськ Луганська обл.,

Україна, 94220

Засоби телефонного зв’язку та електронної пошти не відомі.

ВІДПОВІДАЧ: Виконавчий комітет Алчевської міської Ради депутатів

вул. Леніна, 48

м. Алчевськ, Луганська обл.,

Україна, 94220

Засоби телефонного зв’язку та електронної пошти не відомі.

ТРЕТЯ ОСОБА: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКОТЕК»

пр. Науки, 4/2,

Голосіївського р-ну, м. Київ,

Україна, 03039

По адміністративній справі № 2а-34/06

З А П Е Р Е Ч Е Н Н Я

на адміністративний позов (уточнення)

            Ознайомившись з адміністративним позовом (уточненням), наданим довіреною особою Позивачів 14.02.2007 р. та вручений Третій особі по справі 15.02.2007 р., ТОВ «ВІКОТЕК» не визнає позовні вимоги у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та безпідставними з наступних обставин:

            1.  В своєму адміністративному позові (уточненні) від 14.02.2007 р. довірена особа Позивачів в обґрунтування позовних вимог посилається на велику кількість законодавчих та нормативних актів, цитує їх. Але з цих уточнень так і не зрозуміло: в чому є порушення їх прав? Як впливає безпосередньо на мешканців вищевказаних квартир житлового будинку відсутність побутових розривів між будівлею багатоквартирного будинку та будівлею магазину промислових товарів? Яким чином будівля магазину впливає на пожежну безпеку мешканців? Які є скарги у мешканців – позивачів на санітарно-епідеміологічні умови з боку будівлі магазину промислових товарів?

            У процесі розгляду первісного позову, наданого прокуратурою м. Алчевська, було з’ясовано, що порушення прав мешканців квартир № 3, 4, 5, 7, 8, 11, 28 дому № 60 по вулиці Леніна у м. Алчевську  складаються у тому, що у випадку реконструкції кафе «Морозиво» у двоповерхову будівлю магазину промислових товарів не забезпечується необхідний  рівень інсоляції житлових приміщень квартир. До речі, прокуратура у своєму позові замовчала той факт, що:

·       Житлові приміщення квартири № 5 розміщені із сторони дому № 60 іншої, ніж та, де планувалася за проектом реконструкції кафе «Морозиво» у двоповерхову будівлю магазину промислових товарів, тобто двоповерхова будівля магазину ніяким чином не могла «затіняти» ці приміщення;

·       Житлові приміщення квартир № 7 і № 8  дому № 60 знаходяться на третьому поверху, тобто двоповерхова будівля магазину ніяким чином не може «затіняти» ці приміщення;

·       Житлові приміщення квартири № 11 розташовані на четвертому поверху;

·       Квартира № 28 знаходиться на восьмому поверху – рівень інсоляції в житлових приміщеннях цієї квартири взагалі не залежить від двоповерхової будівлі магазину.

            Фактично від реконструкції кафе «Морозиво» у двоповерхову будівлю магазину Третьої особи залежав рівень інсоляції тільки у двох квартирах - № 3 та № 4, що належать на праві власності довіреної особі Позивачів. Але ще до подання уточнень до адміністративного позову з відповіді Алчевської санітарно-епідеміологічної станції № 05-2622 від 07.12.2006 р. (а.с. 133-134), здійсненого на підставі відповідного розрахунку інсоляції житлових приміщень квартир № 3 і № 4, було відомо, що збудована в результаті реконструкції кафе двоповерхова будівля магазину забезпечую належний рівень інсоляції у вищевказаних квартирах.

            У цьому ж листі № 05-2622 від 07.12.2006 р. Алчевської СЕС надані відповіді на питання щодо можливих порушень санітарно-епідеміологічних умов при будівництві та подальшої експлуатації магазину промислових товарів.

            Таким чином, Третя особа вважає, що в порушення вимог ст. 106 КАС України Позивачами не викладено фактичних, конкретних обставин в обґрунтування порушень їх прав оспорюваними рішеннями Відповідача та своїх вимог.

               2. Одним з основних доводів Позивачів для визнання недійсними рішень Відповідача, на думку Третьої особи, є то, що  Позивачі, користуючись прилеглою до будинку територією, фактично прирівнюють себе у правах до землекористувачів, а тому вважають, що з кожним з них повинні узгоджуватися  межі земельних ділянок, які надаються у користування іншим землекористувачам, зокрема Третьої особі. 

               В нормативне обґрунтування доводів про землекористування Позивачі у своєму позові та уточненні до нього посилаються на п.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». При цьому вони цитують цю норму вибірково, не до кінця, що перекручує зміст цієї норми. Ця частина ст.10 (стаття має назву - «Утримання приватизованих квартир (будинків)») звучить наступним чином: «2. Власники квартир багатоквартирних  будинків є співвласниками допоміжних  приміщень будинку,  технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової  території  відповідно до своєї частки у   майні будинку.» До чого ці положення Закону про зобов’язання власників брати участь у витратах, пов’язаних з утриманням квартир, будинку та прибудинкової території до предмету спору про визнання недійсним рішень Відповідача? 

               Подальше ствердження Позивачів у адміністративному позові (уточненні) про користування закріпленою за приватизованим будинком  прибудинкової території, яке здійснюється у порядку та на умовах, передбачених Земельним кодексом України, є також перекручуванням положень ч. 6 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та безпідставним.

               Згідно ч. 6 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в  порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» за текстом Закону «Про приватизацію державного житлового фонду»  прийняте скорочення – «квартири» і «будинки», так як до об’єктів приватизації належать квартири багатоповерхових будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються на умовах найму. Тобто, під приватизованим будинком у ч. 6 ст. 10 вищевказаного Закону розуміється одноквартирний будинок, але ніяк не багатоквартирний будинок, мешканцями якого є Позивачі. Тому, на думку  Третьої особи, застосування положень ч. 6 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в обґрунтування доводів про землекористування Позивачами є безпідставним.

            Посилаючись на порушення своїх прав в частині користування прибудинковою територією, Позивачі не наводять ніяких доказів про межі цієї території, а також того, що будівля магазину будується саме на прибудинкової території, «споживачами» якої є Позивачі.

Спростовують також вищевказані доводи Позивачів і норми глави 15 Земельного кодексу України,  якими передбачені суб’єкти землекористування. 

До того ж, відповідно ст. 125 Земельного кодексу України, на який намагаються посилатися Позивачі в обґрунтування своїх вимог,  право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.  Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Чи є Позивачі в розумінні Земельного кодексу України землекористувачами, права яких порушені? Доказів цього з боку Позивачів не надано. 

            Таким чином, Третя особа вважає, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», глави 15 та ст. 125 Земельного кодексу України Позивачі їх права, як користувачів прибудинкової території, не порушувалися.

               3. Посилання Позивачів на п.4.4. Типових регіональних правил забудови, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 219 від 10.12.2001 р. та зареєстрованих у Мін’юсті України 03.01.2002 р за № 4\6292,  в обґрунтування своїх вимог є безпідставними.

               Позивачі знов цитують положення нормативного акту, на який посилаються, вибірково, вириваючи з контексту фрази та перекручуючи зміст положення.  Згідно вищевказаного пункту Типових регіональних правил забудови територіальні громади, фізичні та юридичні особи під час обговорення  містобудівної  документації, місцевих правил забудови мають право на …подання пропозицій і зауважень щодо містобудівної документації, місцевих правил забудови; участь в  обговоренні схем планування територій на регіональному рівні, у тому числі з планування територій суміжних адміністративно-територіальних одиниць, іншої містобудівної документації на місцевому рівні у відповідності  до п.3.4 цих Типових правил.  Враховуючи поняття «містобудівної документації», що надане у ст.17 Закону України «Про основи містобудування», в п.4.4. Типових регіональних правил забудови визначені права фізичних осіб обговорювати схеми загальних планування територій на регіональному рівні, у даному випадку – території міста Алчевськ. Але ця норма не передбачає обов’язковості обговорення фізичними та юридичними особами реконструкції та будівництва конкретного об’єкту, про що були прийняті спірні рішення Відповідача.

               Таким чином, Третя особа вважає, що порушення прав Позивачів, передбачених п.4.4. Типових регіональних правил забудови при прийнятті спірних рішень не було, тому посилання Позивачів на цю норму безпідставно.

               Прав Позивачів, передбачених п.4.8. Типових регіональних правил забудови, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 219 від 10.12.2001 р. та зареєстрованих у Мін’юсті України 03.01.2002 р за № 4\6292, на захист  їх інтересів  під час проектування і будівництва нових та експлуатації   існуючих   об'єктів   відповідно    до    державних

будівельних, санітарних, пожежних норм ніхто не оспорює, а тому і не порушує.

               4. Посилання Позивачів в обґрунтування вимог на ст. 5 Закону України  «Про основи містобудування», ст. ст. 2, 8, 18, 23 Закону України «Про планування та забудову територій» також є безпідставним.

               Ці норми законодавчих актів передбачають основні вимоги до містобудівної документації, основні завдання планування і забудови територій, врахування громадських інтересів під час планування територій на регіональному рівні, врахування громадських інтересів під час планування територій на місцевому рівні, безпосередню забудову територій. 

               Які права Позивачів, що передбачені цими нормами законодавства, порушені? Незрозуміло, як і не зрозуміло, які взагалі права Позивачів порушені оспорюваними рішеннями Відповідача, у чому конкретно складаються факти порушень.

               5. Посилання Позивачів на ст.ст.4, 48 Закону України «Про власність», ст. ст. 319, 386 ЦК України взагалі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки оспорюванні рішення  Відповідача ніяким чином не зачіпляють прав власності Позивачів.

               Позивачі по справі є власниками (мешканцями) квартир у багатоквартирному житловому будинку. До речі, у матеріалах справи відсутні які-небудь докази цих фактів, що викликає сумнів в тому, що перелічені як Позивачі особи є належними сторонами по справі.

               Оспорювані рішення Відповідача про дозвіл на реконструкцію кафе «Морозиво» у магазин промислових товарів та введення будівлі магазину до експлуатації породжують права та обов’язки тільки для Третьої особи по справі  - ТОВ «ВІКОТЕК» та ніяким чином не стосуються мешканців квартир багатоквартирного житлового будинку по вулиці Леніна, 60 у місті Алчевську, а їх прав власності на квартири – тем більш. Доказом тому є самі оспорювані рішення.

               При вищевказаному нормативному обґрунтуванні своїх вимог Позивачі не надалі суду ні доказів, ні обставин про порушення їх прав власності.

               Таким чином, Третя особа вважає, що у Позивачів відсутні будь-які підстави посилатися на порушення їх прав власності.

               6.  Третя особа по справі вважає, що Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 739/22 від 12.07.2006 р., Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкту від 21.11.2006 р.  та Протокол № 75 проведення досліджень освітленості від 21.11.2006 р. не є доказами обґрунтованості вимог Позивачів з наступних обставин:

               По-перше, Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 739/22 від 12.07.2006 р. не надає однозначних відповідей на поставлені в ухвалі суду запитання. У резолютивної частині Висновок суперечить сам собі: У п.3 резолютивної частини Висновку магазин промислових товарів «не є прибудовою до дев’ятиповерхового житлового будинку», а у п.4 резолютивної частини Висновку «будівля, що примикає до торця житлового будинку № 60», у п.8 той же резолютивної частини Висновку «магазин прибудований».  Так яким взагалі вважає експерт будівлю магазину промислових товарів?

            По-друге, експерт, який згідно із ст. 66 КАС України, є особою, яка має необхідні знання та якій в порядку, встановленому Кодексом, доручається дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань цієї особи, шляхом дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі, «з технічної точки зору» у п.12 резолютивної частини Висновку надає правову оцінку відповідності будівництва магазину на прибудинкової території нормам чинного законодавства України. При цьому в ухвалі суду від 30.03.2006 р. про призначення експертизи не міститься запитань щодо використання земельної ділянки або прибудинкової території, а у матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази про землекористування. Це свідчить про не необ’єктивність та упередженість експерту при наданні вищезгаданого висновку.

            По-третє,  на Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 739/22 від 12.07.2006 р. не можуть ґрунтуватися докази щодо часткової протиправності рішення Відповідача № 770 від 28.12.2006 р. «Про затвердження актів державної приймальної комісії», оскільки ця експертиза передувала прийняттю цього рішення та на розгляд експертизи не надавалися документи та\або матеріали, на підставі яких було прийняте оспорюванє рішення № 770 від 28.12.2006 р.

            У-четвертих,  у Третьої сторони по справі є сумніви щодо об’єктивності Протоколу № 75 проведення досліджень освітленості від 21.11.2006 р. у зв’язку з тим, що при проведенні вимірів освітленості у цьому Протоколі не вказані умови житлових приміщень, які існували на момент проведення вимірів 21.11.2006 р. Освітленість у житлових приміщеннях залежить від багатьох факторів – чистоти віконного скла, наявності різних предметів у віконних проємах, наявності інших перешкод до і після вікон.

            Як вже вказувала Третя особа у запереченні, магазин промислових товарів є двоповерховою будівлею з висотою поверху 3,9 м. Отже вона фізично не може впливати на рівень освітленості у житлових приміщеннях квартир дев’ятиповерхового будинку № 60, що розташовані на третьому, четвертому й восьмому поверхах. Але ж за даними Протоколу № 75 проведення досліджень освітленості від 21.11.2006 р. рівень освітленості у квартирах навіть восьмого поверху є нижчим встановленому. Як це можна пояснити?

            Крім того, Третя особа в ході розгляду справи  спільно з клопотанням № 7 від 21.12.2006 р. про проведення повторних вимірів освітленості надавала фотографії вікон та балконів квартир № 3 та № 4 дома № 60 по вулиці Леніна, з яких углядається, що вікна квартир  № 3 та № 4 та балкон квартири № 4, що має скляну балконну раму, мають високий рівень запиленості та забруднення, у нутрі скло вікон квартир забруднено слідами побілки, на балконі квартири № 3 знаходяться будівельні матеріали, які заслоняють вікна. Ці фактори не можуть не вплинути на рівень освітленості у вищеназваних квартирах про проведенні вимірів, тобто при такому стані вікон та балконів квартир № 3 та № 4 при відсутності будівлі магазину промислових товарів рівень освітленості житлових приміщень буде незадовільним.

            Таким чином, Третя особа вважає, що Позивачі не надали належних доказів, що їх права спірними рішеннями порушені.

            Враховуючи вищенаведене, а також керуючись ст.ст. 2, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», главою 15 та ст. 125 Земельного кодексу України,  ст. 5 Закону України  «Про основи містобудування», ст. ст. 2, 8, 18, 23 Закону України «Про планування та забудову територій», ст.ст.4, 48 Закону України «Про власність», ст. ст. 319, 386 ЦК України, ст. ст. 49, 54, 56, 66, 106, 161, 162  КАС України, ТОВ «ВІКОТЕК»

П Р О С И Т Ь:

1.       В задоволенні позовних вимог мешканців квартир № 3, 4, 5, 7, 8, 11, 28 житлового будинку № 60 по вулиці Леніна у місті Алчевську про визнання протиправними рішень Виконавчого комітету Алчевської міської ради № 724 від 18.10.2005 р. «Про дозвіл на будівництво» та № 770 від 28.12.2006 р. «Про затвердження актів державної приймальної комісії» в частині затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією ТОВ «ВІКОТЕК»  будівлі магазину «А-2» на вулиці Леніна, 60а – відмовити повністю за безпідставністю.

2.       Рішення Виконавчого комітету Алчевської міської ради № 724 від 18.10.2005 р. «Про дозвіл на будівництво» та № 770 від 28.12.2006 р. «Про затвердження актів державної приймальної комісії» в частині затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією ТОВ «ВІКОТЕК»  будівлі магазину «А-2» на вулиці Леніна, 60а залишити без змін.

3.       Ухвалу суду від 06.02.2006 р. по цієї справі про забезпечення адміністративного позову скасувати.

4.       Судові витрати покласти на Позивачів.

Представник  ТОВ «ВІКОТЕК»                                                                         О.Ю.Абросімова

(Дов.№1 від 03.03.2006 р.)